Є бажання бути у близьких відносинах з певною людиною. Але спілкування з нею часом доволі болісне. В мене вже є досвід такого спілкування: ми побралися і я не зважала на свої “ні” щодо нього. Щиро кажучи, з мого богу це був не дуже щирий шлюб і він скінчився розлученням, бо обдурювати саму себе вічність – занадто тяжко.
Так от. Не маю бажання повторити цей досвід, як і не маю бажання продовжувати зачаровуватись цією особистістю. І щоб зберігати дистанцію у відносинах, створю собі перелік нагадувань – “Чому ні”:
- Його жарти завжди влучають мені у наболіле. Я взагалі занадто сильно та болісно реагую на його жарти щодо мене. Чомусь завжди здається, що то докори мені. І якщо ми станемо близькими, ситуація чи навряд зміниться.
- Не маю впевненості, що він подарує мені той факт, що він в мене не перший. І далеко не другий. А для нього є цінним обмеженість у статевому досвіді в контексті кількості коханців. А брехати я не буду.
- Він є експертом з економії і вдалих інвестицій. Я є майстром у чомусь іншому. Не можу назвати себе марнотратною, але повсякчас на собі заощаджувати – не хочу. Мені легше їсти банку червоної ікри і після того кілька днів взагалі не їсти аніж щодня їсти плавлений сирок.
- Дуже, занадто навіть, він нагадує мені мого батька. Може саме тому й тіпає, адже з дитинства багато від нього натерпілась. І тягне саме тому – підсвідомо хочу витягнути всю ту любов та розуміння, яких мені бракувало весь цей час. Але не маю права робити його відповідальним за те, чого він нікому не винний.